У 1960 році фізик Фрімен Дайсон описав ідею «сфери» — гігантської конструкції навколо зірки, яка збирає всю її енергію. З того часу вчені мріють знайти таку споруду, адже це було б прямим доказом існування розвинених прибульців. Нове дослідження Амірнезама Амірі з Університету Арканзасу підказує астрономам, де саме в космосі варто шукати такі об’єкти та як вони виглядають насправді.
Про це пише Universetoday.
Згідно з висновками вченого, найбільш перспективними для будівництва техносигнатур є два типи зірок:
-
Червоні карлики. Це найпоширеніші зірки нашої Галактики. Вони живуть трильйони років, що дає цивілізаціям достатньо часу для інженерних звершень. Через невеликий розмір зірки «рій» Дайсона можна розмістити на відстані всього 0,05–0,3 а.о. від поверхні, що значно економить матеріали.
-
Білі карлики. «Мертві» залишки сонцеподібних зірок ще компактніші (близько 1% від радіуса Сонця). Сферу навколо них можна побудувати лише за кілька мільйонів кілометрів від поверхні. Це мінімізує складність конструкції, забезпечуючи стабільну енергію протягом мільярдів років.
Як розпізнати мегаструктуру?
Астрономи класифікують зірки за допомогою діаграми Герцшпрунга-Рассела (HR), яка враховує температуру та світність. Проте сфера Дайсона радикально змінює правила гри:
-
Світло стає теплом. Оскільки сфера поглинає майже все видиме світло зірки, вона має перевипромінювати цю енергію у вигляді інфрачервоного випромінювання (тепла).
-
Зміщення в «червону зону». На діаграмі HR така зірка різко зміщується праворуч — у бік наднизьких температур. Якщо звичайний червоний карлик має температуру близько 3000 К, то об’єкт зі сферою Дайсона матиме лише 50 К.
-
Аномальна чистота. На відміну від природних космічних об’єктів, оточених хмарами пилу (що дають специфічні лінії силікатів у спектрі), штучні панелі радіаторів виглядатимуть «стерильно» чистими для спектрографів.
Сучасні розрахунки показують, що суцільна тверда сфера фізично неможлива. Скоріше за все, це «рій» окремих елементів. Через проміжки між ними ми б спостерігали хаотичні стрибки яскравості, які неможливо пояснити природним обертанням зірки.
На якому етапі пошуки зараз?
Сьогодні головна надія вчених — телескоп Джеймса Вебба. Він найкраще бачить тепло (інфрачервоне світло), яке мають випромінювати ці гігантські конструкції. Проте навіть старі дані від телескопа WISE вже приносять результати.
Наприклад, у травні 2024 року в межах проєкту «Гефест» перевірили 5 мільйонів зірок і знайшли сім найцікавіших кандидатів. Один із них пізніше виявився помилкою (там знайшли чорну діру), але інші об’єкти досі залишаються під питанням. Нова робота вченого Амірі дає астрономам чітку інструкцію: що саме шукати серед мільярдів зірок, щоб нарешті знайти справжній слід позаземної цивілізації.
Нагадаємо, нові космічні перегони можуть перетворити атмосферу Землі на гігантський «сміттєспалювальний реактор». Стрімке зростання кількості супутників на навколоземній орбіті викликає дедалі більше занепокоєння серед науковців.
Тим часом міжзоряний об’єкт 3I/ATLAS наближається до Юпітера.