Президент США Дональд Трамп втягнув свою країну у війну проти Ірану, так і не пояснивши ані американському народу, ані світовій спільноті свою кінцеву стратегію. Сьогодні, коли з моменту початку інтенсивних бойових дій минуло вже майже три тижні, стає очевидним, що у господаря Білого дому, ймовірно, взагалі не було ніякого реалістичного плану щодо того, як саме завершити цей масштабний конфлікт на Близькому Сході.
Про це пише The New York Times.
Хаотичне управління та тактичні успіхи
Журналісти зазначають, що ця війна стала яскравим прикладом хаотичного, керованого власним его підходу Трампа до президентства. Ухваливши рішення про військове втручання, він покладався на поради надзвичайно вузького кола наближених осіб та повністю проігнорував традиційні механізми стримувань та ретельне планування. Попри те, що американський лідер робить суперечливі заяви і намагається приховати трагічні помилки — як-от недавню загибель десятків іранських школярів від хибного ракетного удару — експерти визнають і певні тактичні успіхи кампанії.
Інстинкти Дональда Трампа щодо слабкості іранського режиму частково виправдалися. Завдяки попереднім жорстким економічним санкціям та постійним ударам (переважно з боку Ізраїлю) Тегеран сьогодні значно ослаб. Національна валюта Ірану катастрофічно обвалилася, багато ключових лідерів та ядерних фізиків знищено, системи протиповітряної оборони розбиті, а ракетні запаси суттєво виснажені. Крім того, проксі-сили Тегерана, такі як ХАМАС і «Хезболла», сильно деградували, а лояльний до Ірану режим у Сирії ще наприкінці 2024 року був повалений місцевими повстанцями.
Проте ці досягнення залишаються відірваними від глобальної стратегії, адже Трамп вимагає беззастережної капітуляції й при цьому абсолютно не розуміє, як її досягти на практиці.
Проблема перша: ілюзія швидкої зміни режиму
Першою фундаментальною помилкою Білого дому стало наївне переконання, що змінити владу в Ірані буде легко. Дональд Трамп наступив на ті ж граблі, що й його попередники у В’єтнамі, Іраку та Афганістані. Історія безапеляційно доводить, що сама лише перевага в повітрі майже ніколи не призводить до повалення уряду. Щоб захопити інструменти державної влади та встановити нового лояльного лідера, необхідні масштабні наземні операції.
Натомість президент США та прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу продовжують жити ілюзіями. Вони сподіваються на гіпотетичне озброєння курдської меншини, марно заохочують іранські сили безпеки до дезертирства та мріють про повернення Рези Пахлаві — сина поваленого шаха, який зараз комфортно мешкає у передмісті Вашингтона. Реальність виявилася суворою: після січневих закликів Трампа до повстання іранський режим жорстоко розстріляв тисячі мітингувальників і зберіг тотальний контроль над країною.
Проблема друга: ядерний арсенал під загрозою
Другою стратегічною прірвою є відсутність розуміння того, як позбавити Тегеран статусу майбутньої ядерної держави. Запаси високозбагаченого урану залишаються неушкодженими, адже вони надійно сховані у глибокому комплексі тунелів під горами поблизу міста Ісфахан. Якщо війна раптом закінчиться, а Іран збереже цей уран, він гарантовано отримає прямий шлях до створення ядерної бомби.
Державний секретар США Марко Рубіо відверто визнав, що для захоплення ядерних матеріалів необхідна піхота, зазначивши, що «людям доведеться піти туди і забрати його». Проте сам Дональд Трамп відмахнувся від цієї проблеми, заявивши радіоведучим, що Вашингтон «на цьому не зосереджений». Такий розпорошений підхід до військового планування абсолютно не вселяє довіри.
Проблема третя: глобальний економічний шок
Третім нищівним провалом стала повна неготовність США до економічних наслідків конфлікту. Перед початком війни вищий військовий радник, генерал Ден Кейн, прямо попереджав Трампа, що Іран неодмінно заблокує рух суден у стратегічно важливій Ормузькій протоці. Президент США самовпевнено заперечив, адже вважав, що Тегеран капітулює раніше.
Він катастрофічно помилився. Ормузьку протоку було перекрито, внаслідок чого світові ціни на нафту миттєво злетіли на понад 40 відсотків. У спробі врятувати ситуацію, Білий дім вдався до відверто відчайдушних кроків: Трамп тимчасово скасував нафтові санкції проти Росії, зробивши величезний подарунок геополітичному ворогу, а також почав просити Велику Британію, Францію, Японію, Південну Корею та Китай відправити свої військово-морські сили для розблокування судноплавства.
Протягом усієї своєї кар’єри Дональд Трамп звик створювати власну реальність та ігнорувати правду. Однак війна виявилася набагато менш піддатливою до піар-маніпуляцій, і сувора реальність іранської кампанії абсолютно не збігається з його гучними заявами.
Нагадаємо, президент США Дональд Трамп під час спілкування з журналістами заявив, що Сполучені Штати наразі не готові залишити Іран, але зроблять це «майже зовсім скоро». Він також підкреслив, що в разі негайного виходу американського військового контингенту іранському режиму знадобиться близько десяти років, щоб повністю відновитися після завданих ударів.