Китай намагається зберігати баланс сил у регіоні й не підтримує сценарій ані повної перемоги, ані поразки Росії.
Про це в етері Еспресо заявив політолог Вадим Денисенко.
«Перш за все ми повинні розуміти, що Китай ніколи не буде грати другу скрипку у переговорах США. Пекін буде грати або у свою гру, або коли є двоє рівних партнерів у переговорах — Китай та США. За жодних інших обставинах Китай не буде втручатись у переговорний процес», — пояснив він.
За словами експерта, уявлення про глобальні інтереси Китаю часто є спрощеними. Насправді Пекін не прагне ні перемоги, ні поразки Росії, а зацікавлений у її ослабленні та зростанні залежності від Китаю.
Водночас для китайської сторони принциповим є збереження України, зокрема її виходу до Чорного моря. Зміна балансу сил у цьому регіоні, на думку Денисенка, може негативно позначитися на економічних інтересах Пекіна.
«У нас є достатньо примітивні, на жаль, уявлення про Китай та їх інтересів не тільки у Європі, а й у цілому світі. Китаю не потрібна ані перемога Росії, ані їхня поразка. Пекіну потрібна слабка Росія, зі слабким центром Москвою, який орієнтований на Китай. Щодо України, то Китаю точно не потрібна поразка Києва. Особливо якщо Україна втрачає вихід до Чорного моря. Адже, це навпаки робить Росію сильнішою і змінює весь баланс сил у Чорному морі та в цілому у Центрально-Східній Європі, а це багато в чому може ламати економічні плани Пекіну», — наголосив він.
Експерт не виключив, що Китай може долучитися до мирних переговорів, однак виключно з прагматичних міркувань.
«Відтак, Китай міг би взяти участь в мирних переговорах, але їм потрібно розуміти конфігурацію в якій вони це будуть робити й при цьому вони будуть розв’язувати ключові задачі. Зокрема, максимальне ослаблення Росії, збереження України з виходом до Чорного моря і можливістю максимально заробляти на Європі», — додав Денисенко.
Раніше повідомлялося, що Китай залишається ключовим фактором, що сприяє війні Росії в Україні.
Ми раніше інформували, що китайські постачальники різко підняли ціни на оптоволокно для російських компаній у 2,5–4 рази на тлі глобального дефіциту.