Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя виніс вирок місцевому мешканцю за дезертирство в умовах воєнного стану. Чоловік, якого мобілізували до лав Національної гвардії, втік прямо під час посадки в автобус і переховувався понад три місяці. У суді він запевняв, що не вважає себе військовим, проте суддя вирішив інакше.
Про це йдеться у вироку суду.
Втеча біля автобуса: обставини справи
Події розгорнулися влітку 2025 року. 3 липня Чоловік був доставлений поліцією до ТЦК, де пройшов ВЛК і був визнаний придатним. Того ж дня його мобілізували та відправили до військової частини Нацгвардії у Запоріжжі.
За свідченнями свідків-військовослужбовців, чоловік поводився агресивно, відмовлявся надавати дані та заявляв, що не хоче служити. Близько 18:00, коли новобранців почали завантажувати в автобус для відправки до пункту тимчасової дислокації, чоловік скористався моментом і просто втік.
Знайти його змогли лише 16 жовтня 2025 року — під час обшуку в його квартирі співробітники поліції буквально зламали двері тамбура, щоб затримати втікача.
Головний аргумент захисту: «Присяги не було»
У суді обвинувачений своєї провини не визнав. Його основна лінія захисту базувалася на тому, що мобілізація нібито була незаконною, а він сам не набув статусу військовослужбовця.
«Я не проходив ВЛК, документи не підписував, зброю не отримував. Головне — я не складав військову присягу на вірність українському народу. Тому я не вважав себе солдатом і просто пішов додому», – заявив підсудний.
Суд пояснив, що таке мобілізація
Суддя детально проаналізував законодавство і відкинув аргументи захисту. Згідно із Законом «Про військовий обов’язок і військову службу», початком служби для мобілізованих є день відправлення у військову частину з ТЦК, а не день складання присяги.
Присяга — це урочистий ритуал, але юридично людина стає військовослужбовцем у момент зарахування до списків частини. Оскільки наказ про зарахування підозрюваного до списків НГУ був виданий 3 липня, з цього моменту він став суб’єктом військового злочину.
Вирок суду
Чоловіка визнали винним у дезертирстві (ч. 4 ст. 408 КК України). Йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Суд підкреслив: незгода з порядком мобілізації не дає права на дезертирство.
Будь-які дії ТЦК чи накази командування слід оскаржувати в судовому порядку, а не шляхом втечі, особливо в умовах воєнного стану.