Іспанський художник Пабло Пікассо був відомий своєю любов’ю до жінок. За своє довге життя він змінив не одну музу, і мало хто сьогодні пам’ятає, що першою його дружиною і матір’ю його первістка була балерина Ольга Хохлова родом із Ніжина.
ТСН.ua пише про період у житті художника та Ольги Хохлової.
Зустріч, що закінчилася одруженням
1917 року продюсер «Російських сезонів» Сергій Дягілєв запрошує Пабло Пікассо до Італії для роботи над сценічним оформленням нового балету «Парад». У процесі 35-річний Пікассо знайомиться з однією з артисток Ольгою Хохловою, яка молодша за нього на десять років. Після наполегливих залицянь з його боку, у них починається роман.
Що відомо про Ольгу Хохлову
Ольга Хохлова народилася в Ніжині у родині полковника, а 1910 року переїхала до столиці Російської імперії, де почала професійно займатися балетом. 20 років — це досить пізно для початку балетної кар’єри, але їй вдалося домогтися схвалення хореографа Вацлава Ніжинського і потрапити до трупи знаменитих «Російських сезонів».
Від того часу почалося її бурхливе гастрольне життя: Франція, Німеччина, Італія, США — ім’я Ольги Хохлової регулярно з’являлося на афішах головних прем’єр. Вона була примою.
Сучасники танцівниці залишили про неї досить суперечливі думки. Одні вважали, що дівчина була нічим не примітною, цілком звичайною зовнішності. Інші називали дуже привабливою та порівнювали із зображеннями мадонн.
Дягілєв, який не міг не помітити, що у колективі утворилася пара, чемно застерігав Пікассо, що «на таких дівчатах треба одружуватися». Тим часом мати Ольги пише Дягілєву стривожені листи, запитуючи, чи можна довірити доньку художнику. Але події розвиваються стрімко, і ось уже Пабло з Ольгою їдуть до Іспанії, де він знайомить її зі своєю матір’ю.
«З моїм сином жодна жінка не буде щаслива«, — сказала вона майбутній невістці.
25 березня 1918 року, за кілька місяців до весілля, Ольга пише нареченому:
«Ти ніколи не зможеш кохати мене так, як я кохаю тебе, тому що кохання трапляється раз у житті, а ти вже любив раніше, і це приносить мені біль. Ти не уявляєш, як мені важко, як я мучуся. Я не можу заспокоїтись і припинити плакати. Я люблю тебе, і я зовсім нещасна».
У цей час Пікассо відходить від кубізму, що прославив його, у бік неокласики, яку часто називають енгризмом на ім’я французького класичного живописця Жана Огюста Домініка Енгра (1780–1867). І багато в чому звернення до класичного фігуративного живопису викликане бажанням його коханої «пізнавати на картинах своє обличчя». Деякі сучасні дослідники назвуть цей період просто «період Ольги».
Вони дуже різні за темпераментом — експресивний, хаотичний Пікассо та замкнута, добре вихована Ольга. Проте 12 липня 1918 року вони одружуються.
Після весілля вони переїжджають із захаращеного холостяцького житла під Парижем до просторого особняка у центрі міста, яке Ольга обставляє на свій смак, залишивши майстру студію на другому поверсі. Їхнім сусідом стає відомий арт-дилер Поль Розенберг, який від цього часу починає продавати картини Пікассо, що дуже сприяє успіху останнього.
Буремне світське життя і закінчення ідилії
Пабло та Ольга ведуть світський спосіб життя. Серед їхніх друзів — Гійом Аполлінер, Жан Кокто, Ігор Стравінський, Гертруда Стайн та багато інших представників богеми. Пікассо дуже задоволений вишуканими манерами дружини, якого йому самому не вистачає.
Через три роки у сім’ї народився син Поль. Його народження стало ще одним витком охолодження та розбіжностей. Спочатку Пабло часто малював дитину на руках дружини та сцени сімейного життя. Але з часом його почала дратувати надмірна опіка Ольги над сином. Подружжя все більше віддалялося одне від одного. Відіграла роль і внутрішня драма його дружини. Її батько зник безвісти, брати загинули, а хвора мати та сестра опинилися на межі злиднів. Завжди спокійна Ольга почувалася безпорадною та самотньою. 1923 року художник купив квартиру по сусідству, де проводив багато часу і все рідше з’являвся вдома.
Тим часом Пікассо починає відчувати пересичення сімейним життям, регулярними виходами у світ і водночас напруженою ситуацією вдома. До 1925 року втома і неприязнь до укладу, що так дбайливо створювала Ольга, втілюються в нових для Пікассо сюрреалістичних полотнах. Раптова агресивність форм і потяг до руйнування насправді означають спрагу свободи.
Того ж 1927-го в парі Хохлова — Пікассо з’являється 17-річна Марія-Тереза Вальтер, яка за першої ж випадкової зустрічі будить у Пікассо нові, або, точніше, добре забуті старі почуття. Саме Марія-Тереза стане його головною натурницею періоду сюрреалізму.
Нове кохання Пікассо з дівчиною
Пікассо кілька років вдається зберігати стосунки із коханкою у таємниці. Так, наприклад, влітку вони всією сім’єю їдуть на курорт до Бретані, а неподалік них як ні в чому не бувало зупиняється Марія-Тереза.
Ольга дізнається про цей зв’язок лише 1929 року.
Іспанський закон, запроваджений Франко, забороняє розлучення, та Ольга і не хоче розлучення. Ще шість років вони з Пабло проживуть під одним дахом, поки Марія-Тереза не завагітніє. Цього Ольга вже не стерпить, хоч формального розлучення так ніколи й не станеться.
Марія-Тереза була його натурницею понад 10 років і зображена на відомих картинах: «Сон», «Оголені, зелене листя і бюст», «Жінка в капелюсі і хутряному комірі». З нею пов’язують розквіт у творчості Пікассо, який припав на 1932 рік. Сам Пікассо назвав його «роком чудес»: саме тоді відбулась його перша ретроспектива.
Одна з найцікавіших картин цього часу — «Сон», яку Пікассо створив за один день: на ній в еротичній позі зображена Марія-Тереза Вальтер. Це найдорожча робота художника — американський колекціонер Стівен Коен купив її за 155 мільйонів доларів. 1935 року народилася донька Пікассо і Марії-Терези, яку назвали Маєю — вона зображена на деяких його полотнах, наприклад, «Мая з лялькою» (1938). Роман Вальтер і Пікассо закінчився тривіально — коли та дізналася, що Пікассо закохався у свою наступну натурницю, Дору Маар.
Доля Хохлової
Ольга ще довго переслідуватиме Пікассо та його нових пасій, надсилатиме йому листи із закликом повернутися до родини.
Ольга померла від раку 1955 року у віці 63 років. На її похорон Пікассо не з’явився. Переживши її на 20 років, він обзавівся ще двома позашлюбними дітьми та ще однією офіційною дружиною.
Після того, як вона пішла з життя Пікассо вже ніколи не малював жінок із тією ж теплотою. Жодна з наступних коханих не з’явилась на полотнах так, як Ольга.
Французький письменник Жан Кокто порівнював свого друга з Дон Жуаном, не з чуток знаючи про його численних муз.
«Щоразу, коли я міняю жінку, я маю спалити ту, що була останньою. Таким чином я їх позбавляюся. Це, можливо, і повертає мені молодість», — сказав Пікассо.
Пікассо помер у 91-річному віці.