Перші рожеві пелікани у 2026 році вже прилетіли до України. Зграю цих птахів зафіксували на півдні Одеської області поблизу лиману Сасик.
Про це повідомив доктор біологічних наук Іван Русєв.
За його словами, першою пеліканів побачила в.о. директора Національного природного парку «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк. Вона зафіксувала птахів, коли ті летіли над селом Трапівка у напрямку лиману Сасик.
Пізніше Іван Русєв обстежив верхів’я лиману Сасик — заплаву річки Когильник, яка входить до території Дунайського біосферного заповідника НАН України. Там науковець виявив зграю з 55 рожевих пеліканів, які після перельоту зупинилися відпочити на невеликому острівці.
Водночас птахи опинилися поруч із сильно засміченою ділянкою заплави. За словами Русєва, на території приблизно п’ять гектарів регулярно скидають великі обсяги відходів.
Науковець зазначив, що ця територія має природоохоронний статус, адже входить до Дунайського біосферного заповідника. Крім того, заповідник є частиною світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Його включили до неї рішенням Міжнародної координаційної ради програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» 2 лютого 1999 року.
Попри це, проблема сміття на заплаві річки Когильник залишається невирішеною вже багато років.
Що відомо про рожевих пеліканів
Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus) — один із найбільших водоплавних птахів родини пеліканових, занесений до Червоної книги України. Це перелітний вид, який трапляється на півдні країни під час сезонних міграцій і літування, передусім у дельті Дунаю та на прибережних водоймах Чорного й Азовського морів.
Дорослі птахи важать приблизно 10–12 кг, а їхній розмах крил сягає до двох метрів. Оперення здебільшого біле з ніжним рожевим відтінком, тоді як махові пера крил мають чорний колір. Навколо очей і на основі дзьоба є ділянки без пір’я, а під нижньою щелепою розташований характерний для пеліканів горловий міхур, у якому птах переносить здобич. Самці й самиці зовні майже не відрізняються, лише самці трохи більші.
Молоді птахи мають інше забарвлення: їхнє пір’я сірувато-буре без рожевих тонів. З віком воно світлішає, і характерний відтінок стає помітнішим.
У природі рожеві пелікани зазвичай гніздяться колоніями на великих водоймах із багатими рибними запасами — переважно серед очеретів або на невеликих острівцях. В Україні невеликі колонії існували в пониззях річок, що впадають у Чорне та Азовське моря, однак після Другої світової війни регулярне гніздування не фіксували. Починаючи з 2000-х років поодинокі гнізда знову час від часу виявляють у дельті Дунаю.
Харчуються ці птахи майже виключно рибою. Пелікани не пірнають, а ловлять здобич на мілководді, вичерпуючи її дзьобом разом із водою. Часто вони полюють групами: птахи шикуються півколом і заганяють рибу ближче до берега.
У світі чисельність рожевого пелікана оцінюють приблизно у 18–19 тисяч особин. В Україні найбільші скупчення спостерігають у дельті Дунаю, де в літньо-осінній період може збиратися кілька тисяч птахів. На чисельність виду впливають зменшення придатних місць для гніздування, людське турбування та хижаки, які знищують яйця й пташенят.
Нагадаємо, раніше на території Національного природного парку «Тузлівські лимани» вже помітили перших цього сезону рожевих фламінго, які також повернулися на південь України.