Чи замислювалися ви, що звук скрипки може мати синій колір, а ім’я людини — присмак полуниці? Для 4% населення Землі це не фантазія, а щоденна реальність, яку вчені називають синестезією. Вони пояснили, як працює цей унікальний механізм мозку.
Про це пише Science Alert.
Чи траплялося вам відчувати смак слів або бачити кольори під час прослуховування музики? Якщо так, цілком імовірно, що ви входите до 1 — 4% людей із особливою рисою, яку називають синестезією.
Що таке синестезія?
Синестезія — це неврологічний феномен, за якого стимуляція одного органу чуття (наприклад, слуху) автоматично викликає реакцію іншого, зазвичай не пов’язаного (наприклад, зору). Через це люди із синестезією отримують додаткові сенсорні відчуття, яких не мають інші.
Науковці вже тривалий час досліджують це явище. І хоча ще багато аспектів залишаються невивченими, вже очевидно: кожен із нас сприймає світ по-своєму.
Людей із такою особливістю називають синестетами. Деякі дослідження вказують, що вона частіше зустрічається у жінок, однак це може бути пов’язано як із генетикою, так і з особливостями досліджень.
Форми синестезії
Існує чимало форм синестезії.
-
Наприклад, аудіовізуальна — коли звуки викликають у людини кольорові образи.
-
Інший варіант — графемно-кольорова синестезія, коли кольори виникають під час читання або мислення про літери й цифри.
-
Також є дзеркально-дотикова форма — у цьому разі людина відчуває дотик до себе, коли бачить, як торкаються іншого.
Варто зазначити, що всі люди певною мірою поєднують сигнали від різних органів чуття. Наприклад, під час розмови ми одночасно сприймаємо і звук, і зображення, що допомагає краще розуміти співрозмовника. У синестетів цей процес відбувається інакше: наприклад, звук може одразу викликати візуальний образ, хоча механізми частково збігаються.
Такі відчуття не піддаються контролю — вони виникають спонтанно, є яскравими й зазвичай залишаються незмінними протягом життя.
Наприклад, людина з графемно-кольоровою синестезією може бачити літеру «A» як червону — і з великою ймовірністю сприйматиме її так само навіть через роки.
Важливо підкреслити, що синестезія не є захворюванням чи розладом. Вона не шкодить здоров’ю й не заважає функціонуванню, хоча іноді може викликати дискомфорт. Наприклад, якщо людина відчуває біль, спостерігаючи біль інших, перегляд фільмів може бути для неї неприємним.
Втім, у більшості випадків синестезія не впливає на повсякденне життя. Більше того, багато людей навіть не здогадуються про неї, сприймаючи це як норму.
Чому виникає синестезія — причини
Точна причина синестезії поки невідома, однак існують дві ключові гіпотези.
Більша кількість зв’язків у мозку
Відповідно до теорії перехресної активації, у синестетів більше нейронних зв’язків між різними ділянками мозку. Це може пояснюватися тим, що в процесі розвитку мозок не повністю «видаляє» зайві зв’язки між нейронами — явище, відоме як синаптичне «обрізання». У нормі цей процес підвищує ефективність роботи мозку.
У такому разі, наприклад, зона, яка відповідає за розпізнавання літер, безпосередньо пов’язана із зоною сприйняття кольору. Тому літера одразу асоціюється з певним відтінком.
Відмінності в активності мозку
Інша теорія стверджує, що структура зв’язків у синестетів така сама, як і в інших людей, але деякі з них працюють активніше. Тобто синестезія базується на тих самих механізмах, які є в кожного з нас.
Наприклад, коли ми бачимо сірий банан, ми знаємо, що він зазвичай жовтий — мозок ніби «додає» цей колір. У синестетів подібний процес може відбуватися і з літерами: навіть якщо вони чорні, мозок автоматично викликає певний колір.
Таким чином, головне питання полягає в тому, чи мають синестети іншу будову мозку, чи просто інакше використовують наявні можливості.
Зв’язок синестезії з творчістю
Можливо, ви чули, як художники на кшталт Кандинського або музиканти, такі як Lorde, описують досвід, подібний до синестезії. Дійсно, є дані, що вона частіше трапляється серед творчих людей.
Одне масштабне дослідження в Австралії показало, що близько 24% синестетів працюють у креативних сферах — як-от мистецтво, музика, архітектура чи дизайн. У загальній популяції цей показник становить менше 2%. Це суттєва різниця, хоча її причини поки не до кінця зрозумілі.
Ймовірно, синестети здатні поєднувати ідеї та відчуття незвичним чином, що сприяє творчому мисленню. Також є свідчення, що деякі з них мають кращу пам’ять або більш розвинену уяву, хоча цей ефект не є універсальним.
Синестезія відкриває унікальне розуміння того, як наш мозок формує сприйняття реальності. Вона нагадує, що цей процес не є стандартним для всіх. Навпаки, він гнучкий і різноманітний — значно багатший, ніж може здаватися на перший погляд.
До слова, вчені пояснили, чому люди не пам’ятають, як були немовлятами. Так, хоча немовлята здатні формувати спогади, дорослі не можуть їх відтворити через явище дитячої амнезії. Це не втрата даних, а неможливість доступу до них: мозок змінює «формати файлів» або втрачає «паролі» в процесі розвитку. Однією з причин є робота мікроглії — клітин-«прибиральників», які обрізають нейронні зв’язки для оптимізації мозку. Таке забування є корисним перезавантаженням, яке звільняє місце для стабільніших спогадів у майбутньому.